«Горіх». Той, хто тримає життя між позиціями

41 окрема механізована бригада
Він не планував ставати військовим.
У квітні 2025 року його мобілізували.
У цивільному житті — айтішник, програміст. Людина логіки, алгоритмів і точних рішень. Але війна швидко змінює систему координат.
Після підготовки — 41 окрема механізована бригада.
Перший бойовий вихід — Яблунівка, Сумська область. Початок червня 2025 року.
Мінометний обстріл.
Осколкове поранення.
Госпіталь. Півтора місяця реабілітації.
Багато хто після цього шукає причини зупинитися.
«Горіх» шукав можливість повернутися.
Він пройшов навчання на бойового медика, отримав сертифікат і повернувся у стрій. Додаткові тренування на полігоні — і вже в грудні 2025 року другий бойовий вихід. Робота з облаштування нової вогневої позиції для посилення оборони напрямку.
З 1 січня 2026 року — Куп’янський напрямок.
Свою роботу він називає просто — «мікрологістика».
Але за цим словом — щоденний ризик і відповідальність.
Він заходить туди, де працює артилерія.
Рухається маршрутами, які знають лише свої.
Заводить бійців на позиції.
Виводить людей під обстрілами.
Евакуює поранених.
Несе воду, їжу, боєкомплект і медикаменти.
Його сила — у деталях.
Він знає кожну позицію.
Розуміє потреби підрозділу.
Знає, кому зараз критично важливо встигнути.
Бо іноді вирішує не лише зброя.
Іноді вирішує вода.
Турнікет.
Боєкомплект, доставлений вчасно.
Підтримка, яка приходить саме тоді, коли її вже майже не чекають.
Це не робота для камер.
Це робота для тих, хто тримає інших.
У цивільному житті він писав код.
Сьогодні він будує іншу систему — систему взаємної підтримки, відповідальності та бойової злагодженості.
41 окрема механізована бригада — це не лише штурм.
Це структура.
Це професіоналізм.
Це люди, які після поранень повертаються у стрій.
«Горіх» — один із них.
Саме на таких тримається фронт.