Людина, на яку можна покластися: історія бійця на позивний «Труба»

«Був людиною, людиною залишився», — відповідає він на запитання, ким був до війська. У цій короткій фразі — його гумор і звичка говорити про себе просто.
До служби «Труба» працював на елеваторі. Свого часу приходив добровольцем, але тоді його не взяли. Коли отримав повістку, сприйняв це як належне. Пройшов підготовку, зокрема за кордоном, а згодом потрапив до 41 ОМБр.
Про початок служби в бойовій бригаді говорить відверто: спершу було страшнувато. Попереду чекали нові завдання, навчання та знайомство з людьми, з якими мав працювати пліч-о-пліч. Поступово опановував свою справу, набирався досвіду. Сьогодні він служить у напрямку радіоелектронної боротьби й каже, що ця робота йому подобається.
Тут потрібні уважність, терпіння та готовність шукати рішення. Буває, отримуєш завдання — і спочатку навіть не уявляєш, як його виконати. Розбираєшся, думаєш, пробуєш. А потім знаходиш ту саму деталь, завдяки якій усе починає працювати.
«А тоді сидиш і думаєш, що так реально все було елементарно», — розповідає «Труба».
За цими словами — знайоме багатьом задоволення від справи, яка нарешті вдалася. Те, чого вчора ще не розумів, сьогодні вже вмієш. І можеш братися за наступне завдання.
Свій позивний він отримав під час встановлення обладнання. В історії були металева труба, дроти й випадок, після якого знайшлося місце для влучного жарту. Молодший лейтенант сказав, що буде він «Трубою». Так і прижилося. Про самого офіцера боєць згадує з особливою теплотою: «Дуже хороша людина».
Розповідаючи про себе, «Труба» називає свій характер спокійним. Каже, були моменти, коли метушився, але з досвідом зрозумів: це мало допомагає. Корисніше зосередитися, подумати про наслідки й зробити те, що від тебе залежить.
Особливо цінує довіру командування. Намагається її берегти та не зловживати нею. Якщо надходить дзвінок і потрібно виїжджати на завдання, готовий збиратися навіть серед ночі. Про це говорить так само буденно, як про роботу з технікою. Для нього це частина відповідальності, яку взяв на себе.
У його розповіді багато простих слів, за якими відчувається характер: готовність вчитися, доводити справу до результату, бути на зв’язку, коли потрібен. Саме з таких щоденних вчинків складається надійність. Саме за це цінують людей, з якими служать поруч.
У 41 ОМБр «Труба» опанував нову справу. Побратими знають: на нього можна покластися. А про себе він і далі говорить просто: «Був людиною, людиною залишився».