Я просто поїхав додому — і залишився служити

Він родом із Кіровоградської області. До повномасштабної війни працював на залізниці — помічником машиніста електровоза. Каже, життя було звичайне: робота, трохи футболу, свої плани.
У підрозділі його знають за позивним «Багдад».
24 лютого він зустрів у відрядженні в Одеській області.
Зранку подзвонила мама: у їхньому селі, поруч із військовою частиною, вже щось відбувається.
Рішення він прийняв одразу.
Він повернувся додому і пішов до військкомату. Там відмовили: була бронь від залізниці. Але це нічого не змінило.
Він просто пішов у частину у своєму селі.
«Я сказав: хочу служити».
Вже ввечері він стояв на позиції в підрозділі протиповітряної оборони.
Починав у підрозділі ППО, працював із зенітною установкою. Жили фактично на позиціях, працювали цілодобово.
Пригадує одну з ночей, коли відбивали масовану атаку.
«Тоді наші підрозділи сумарно вразили близько 15 повітряних цілей за одну ніч».
Згодом він зрозумів, що може робити більше.
І життя дало таку можливість — він опинився у 41 бригаді, де продовжив службу вже в мінометному розрахунку.
«Є друг із мого села. Ми разом тут і служимо досі».
Робота в розрахунку — це про злагодженість і довіру.
Каже, що для них було важливо залишитися разом — вони це озвучили, їх почули, і згодом так і сталося.
І додає, що це не виняток. У бригаді, за можливості, прислухаються до людей — якщо є шанс зробити так, щоб боєць був максимально ефективним на своєму місці, це враховують. Бо, врешті, це про спільний результат і про те, щоб підрозділ працював сильніше.
«У нас дуже хороші водії. Ми їм повністю довіряємо. Вони можуть витягнути з будь-якої ситуації».
Каже, що найкраще працюється там, де є довіра і розуміння між людьми.
Були ситуації, коли доводилося триматися буквально на характері.
Одного разу їхній розрахунок опинився під вогнем. Кілька днів вони переховувалися та чекали евакуації.
«Чотири дні нас не могли забрати. Але ми зберегли міномет. Це було принципово».
Міномет довелося буквально відкопувати із засипаного бліндажа.
У результаті всі повернулися — і це головне.
Каже, що з часом приходить розуміння своєї ролі й упевненість у діях.
«Ти розумієш: якщо не ти — то за тебе цього ніхто не зробить».
І додає: головне — це люди поруч і взаємна підтримка.
У підрозділі служать різні люди — з різним віком і досвідом.
Хтось швидше адаптується, комусь потрібен час, але всі працюють разом.
«Робимо все, що від нас потрібно».
Сила 41 бригади починається з кожного окремого бійця. З його рішення, дій і відповідальності.
Саме з таких історій формується підрозділ, який тримає свій напрямок.