«Мексика». Просто робить свою роботу.

Він не називає себе героєм.
І не любить, коли його так називають.
— В армію потрапив, як і всі.
До війни — домашнє господарство. Звичайне життя. Без гучних історій.
У 2022-му його спочатку навіть не хотіли брати. Але бажання служити не зникло. Хотів бути тут. Хотів бути корисним.
Зараз він тримає позицію.
І не просто стоїть — він стримує ворога.
Перед ним — ворожа піхота.
Десант.
Бронетехніка.
БМП і танки, що намагаються прорвати лінію.
У небі — розвідувальні та ударні дрони.
Працює ворожа артилерія.
Гатять міномети.
Земля здригається від вибухів.
Кожен вихід на позицію — це готовність зупинити прорив.
Кожна зміна — це готовність зустріти ворога вогнем.
Вони не дають броні пройти.
Не дають піхоті закріпитися.
Не дають десанту зайти в наш тил.
Він стоїть там, де вирішується, чи піде ворог далі.
І поки він стоїть — ворог не проходить.
Він ризикує життям щодня, щоб у тилу було тихо.
Щоб працювали школи.
Щоб світилися вікна.
Щоб люди могли будувати плани на завтра.
Та для нього це не подвиг.
Це робота.
Він не говорить зайвого.
Не розповідає історій про себе.
Каже просто:
— Раз ми вже тут, то мусимо робити так, як має бути.
І робить.
Вийшов із позиції — помитися, побритися, подзвонити мамі.
— Головне, аби мама не переживала.
Оце й усе.
Без гучних слів.
Без вимоги до уваги.
Без зайвих пояснень.
Він не шукає слави.
Не просить про згадки.
Просто стоїть там, де має стояти.
І тримає рубіж.
41 окрема механізована бригада
Тут служать різні люди.
Хтось говорить багато.
Хтось — мовчить.
Але ворога зупиняють саме такі, як «Мексика».
Ті, хто зустрічає піхоту.
Хто б’є по броні.
Хто стоїть під дронами й артилерією.
Спокійно.
Стійко.
Щодня.
Без пафосу.
Без показухи.
З розумінням, що за їхніми спинами — країна.
Якщо ти готовий робити свою справу чесно —
тобі є місце серед своїх.
41 окрема механізована бригада чекає.