«Шева»: коли відповідальність — це не слова

Його позивний — «Шева».
Каже просто: прізвище таке, ще з футболу пішло.
До армії він працював на залізниці — помічником машиніста електропоїзда. Робота, де важлива точність, увага і спокій. Пропрацював недовго — близько року.
У 19 років підписав контракт.
«Якось так вийшло», — говорить він.
У 41 ОМБр він потрапив уже з досвідом.
Але все одно починав із того ж, що й інші: з роботи поруч із людьми, з розуміння, що тут усе видно по ділу.
Поруч — такі ж, як він.
Різні за досвідом, але однакові в головному — кожен відповідає за свою роботу.
Поступово — навчання, позиції, довіра.
«Спочатку ти з усіма поруч, а потім розумієш, що вже не тільки за себе», — каже він.
І це «не тільки за себе» тут відчувається особливо.
Про свою роботу говорить стримано.
«Жарковато їм було», — усміхається, згадуючи моменти роботи по ворогу.
Каже, що були точні влучання. Передавали: «гарна робота».
І додає вже серйозніше: коли бачиш результат — розумієш, для чого це все.
Бо працюєш не сам.
І результат — теж спільний.
Є речі, які запам’ятовуються не через слова.
Два дні під постійними обстрілами.
Ворог виявив укриття і почав працювати по ньому прицільно. Вийти було складно — техніка не могла нормально зайти, а з собою — усе необхідне.
«Сиділи і чекали моменту», — каже.
Цей момент з’явився, коли заїхав водій.
Під обстрілами, під дронами.
Поки вантажились — поруч лягали міни.
«Було непросто».
Але виїхали. З пошкодженою технікою, з пробитим колесом — але виїхали.
І тут він окремо говорить про водія:
«Дуже виручив. Це багато значить».
У таких моментах добре видно, хто поруч із тобою.
І що ти для них означаєш.
Зараз він більше говорить не про себе.
Про людей.
«Коли довго разом — знаєш кожного. І тоді легше працювати. Розумієш, хто як діє».
Тут звикають довіряти.
І підставляти плече.
І додає:
«Це велика відповідальність».
Не тільки за результат.
За тих, хто поруч.
Навіть у цих умовах залишається місце для звичайного життя.
Футбол.
Каже, що коли є можливість — виходить із хлопцями пограти.
«Хоч трохи переключитися».
Такі моменти тримають.
І нагадують, заради чого все це.
У цій історії немає гучних слів.
Є шлях.
Від цивільної роботи до моменту, коли відповідаєш не лише за себе.
Поруч із тими, хто проходить цей шлях разом із тобою.
І саме з таких людей складається бригада.
Сила 41 ОМБр починається з бійця.
З його рішень, його роботи, його ставлення до інших.
І з того, що він не сам.
Якщо ти шукаєш своє місце — воно може бути тут.