Його позивний — «Гром».

До війни його життя було пов’язане з дорогою. Робота водія на європейських маршрутах, постійні поїздки, кілометри за кермом — звичний ритм, у якому все було зрозуміло.
Але досвід війни для нього почався не вчора.
Ще під час АТО він добровільно став до зброї. Пройшов свій перший бойовий шлях, після якого повернувся до цивільного життя.
Та коли країні знову була потрібна його участь, він не залишився осторонь.
Без зайвих слів і довгих роздумів — просто повернувся.
Спочатку служив в інших підрозділах. Згодом дізнався, що формується 41 ОМБр, узяв відношення і приєднався до бригади.
Каже, що це було усвідомлене рішення.
За цей час він пройшов різні напрямки — там, де роботу перевіряють не словами, а результатом.
Спочатку працював у мінометній батареї.
Пізніше — інші завдання, інший рівень відповідальності.
Зараз разом із побратимами він виконує завдання у складі логістичної групи.
Їхня робота — це постійний рух.
Доставити людей, боєкомплект, продукти. Дістатися до позицій і повернутися назад.
Дороги, які не пробачають помилок.
«Водій завжди в дорозі. І кожен виїзд може бути крайнім», — говорить він.
Але попри це вони продовжують працювати.
Бо добре розуміють: від їхніх дій залежать інші.
Поруч — побратими.
Різні за характером, досвідом, навіть за походженням. Але в роботі це не має значення.
Є завдання.
І є люди, які беруть за нього відповідальність.
На війні багато речей відчуваєш не словами.
Іноді це дрібниці — наприклад, як раптово злітають птахи.
Такі моменти можуть підказати більше, ніж будь-які інструкції.
Тут швидко вчишся помічати деталі.
І ще швидше — довіряти тим, хто поруч.
«Гром» не намагається виглядати героєм.
Каже просто: кожен робить свою справу.
І саме в цьому — суть.
Коли кожен на своєму місці, іншим стає легше виконувати свою роботу.
Так і формується підрозділ, який працює як єдине ціле.
Сила 41 ОМБр починається з кожного.
З особистого внеску. З відповідальності.